Карієс – є одним з найбільш поширених захворювань зубів. З’являється в результаті втрати мінералів зубної емалі і появи в ній дефектів. Карієс зубів є незворотнім процесом, який викликає демінералізацію твердих тканин зуба (емалі, дентину і цементу) і руйнування органічної речовини зуба.
На ранніх стадіях карієс звернемо, тому своєчасне звернення до лікаря-стоматолога та правильна гігієна ротової порожнини відіграють найважливішу роль в профілактиці карієсу і його успішному лікуванні.
Карієс – Стадії розвитку карієсу
Основною характеристикою карієсу, є поступове розм’якшення твердої зубної тканини, починають утворюватися невеликі плями, а в запущеному випадку відбувається формування каріозної порожнини.
З моменту утворення до інтенсивності прогресуючих процесів, карієс має наступні стадії:
- Стадія плями – зводиться до утворень меловідних і пігментних плям на зубі, зміни кольору емалі з підвищенням чутливості. Відбувається дімінералізація. Процес протікає болісно, тому хворий ні надає особливого значення появи подібного плямочки. Ця стадія вимагає проведення зубної реминерализации, тобто відновлення щільності зубної емалі;
- Поверхнева стадія – порушення зубної емалі, а в зоні плями з’являється конусоподібний дефект, який звернений до дентину. Пошкоджена зубна емаль, стає чутливою до температурних і хімічних впливів, згодом викликає короткочасні больові відчуття. У даній стадії потрібне лікування зуба за рахунок установки пломби;
- Карієс середньої стадії – поразка верхнього шару дентину і формування каріозної порожнини. За допомогою зондування проводиться обстеження на предмет чутливості дна порожнини і визначається дефект тканини зуба;
- Стадія глибокого карієсу – процес руйнування тканини зуба, ураження глибокого шару дентину, розм’якшеного до пульпи. При потрапляння в каріозну порожнину стороннього тіла або їжі, виникає гострий біль. Лікування проводять із застосуванням фотополімерного матеріалу для пломбування або лікувальних вкладок.
Карієс – Причини карієсу
Головна причина карієсу зубів є втрата мінералів із зубної емалі через дії кислот, вироблених зубним нальотом. У виникненні каріозних процесів беруть участь різні етіологічні фактори, що дозволяє зробити висновок про карієс, як про поліетіологічним захворюванням.
Під основою етіологічних чинників, можна вважати:
- мікрофлору порожнини рота;
- якість і кількість слиновиділення;
- стан організму, в загальному;
- режим і характер харчування;
- кількість фтору в питній воді;
- екстремальний вплив на організм.
Перераховані фактори називають карієсогеннимі і поділяють на місцеві та загальні, в подальшому відіграють визначено важливу і серйозну роль при симптомах виникнення карієсу.
Місцеві фактори:
- наліт і бляшка на зубах, де достаток мікроорганізмів;
- порушення властивостей і складу рідини в порожнині рота, які є своєрідним індикатором про внутрішній стан організму;
- липкі вуглеводні залишки в ротової порожнини;
- резистентність зубної тканини, яка обумовлюється хімічним складом і повноцінної структурою твердої зубної тканини;
- стан зубної пульпи;
- стан у зубощелепної системи в цілому, в період прорізування, розвитку і закладки зубів.
Загальні фактори:
- питна вода і неповноцінна дієта;
- соматичні захворювання. Зрушення функціонального стану систем і органів в період дозрівання і формування тканини зуба;
- вплив на організм в період екстриму;
- спадковість, яка обумовлюється хімічним складом і повноцінністю структури тканини зуба. Формування несприятливого генетичного коду.
Профілактика і лікування карієсу
При виявленні карієсу бажано якомога швидше звернутися до лікаря-стоматолога, в іншому випадку подальше руйнування зуба призведе до пульпіту, періодонтиту або кісти зуба, і тоді вас вже «змусить» звернутися до стоматолога нестерпний зубний біль. При цьому вартість лікування зубів буде вище, оскільки доведеться обробляти і пломбувати канали. Також неварто забувати, що запущений каріозний процес може стати джерелом безлічі проблем зі здоров’ям.
Лікування карієсу полягає в формуванні порожнини і постановці пломби. Враховую локалізацію, розрізняють карієс гладкою і Фіссурний поверхні.
Фіссурний карієс, є найпоширенішою і частою формою захворювання. Він локалізується досить глибоко в фиссурах, зазвичай вражаючи жувальну поверхню бічного зуба.
Локалізація карієсу гладкій поверхні, розвивається в місці, де важко видаляється зубний наліт. Наприклад, внизу контактного пункту рівень краю ясен і уздовж кореневої поверхні.
Локалізацію поразок поділяють на шість класів, з яких п’ять класів характеризується карієсом гладкій поверхні, а один клас – фіссурним.
Для лікування карієсу пацієнтам пропонуються різні антікаріесние процедури, наприклад місцеве фторування і герметизація фісур, а також регулярний лікарський контроль.
Місцеве фторування – процедура передбачає обробку ураженої зуба фторлаком, до складу якого входить фторид натрію. У деяких випадках потрібно також індивідуальна капа, яку пацієнт одягає перед сном, попередньо наповнивши її фтористим гелем. Курс лікування фтором триває 1-2 тижні. Результат такої терапії – зменшення кількості плям і поліпшення загального стану емалі.
В пост процедурний період рекомендується зменшити вживання різних простих вуглеводів і чистити зуби спеціально призначеної лікарем пастою.
Герметизація фісур передбачає їх заповнення особливим фторгерметіком з попереднім очищенням жувальній поверхні зуба. Герметик виконує дві функції. З одного боку, іони фтору, який міститься в ньому, просочуються в пошкоджену емаль і відновлюють її міцність. З іншого боку, герметик просторово заповнює Фіссурний поглиблення, тим самим запобігаючи потрапляння в них їжі, а отже – і розвиток карієсу.
Регулярний лікарський контроль – це періодичні візити до стоматолога з метою своєчасного виявлення та оперативного лікування зубів і карієсу зокрема. Крім того, лікар може дати вам цінні рекомендації по догляду за зубами і профілактиці карієсу.